Безпека дітей: поради педагогам, батькам, дітям

(14.11.22-18.11.22)

План заходів 

17.11.2022

Вікторина "Я - учасник дорожнього руху"

Відповіді

18.11.2022

Поради батькам про безпеку Дорожнього Руху

Головним учителем безпечної поведінки дітей на проїжджій частині є не школа, не ДАІ, а саме батьки.

Є дитячі книжки, дитячий театр, дитяче кіно, дитячі іграшки. Але немає і бути не може «дитячого дорожнього руху».

Безпечній поведінці на дорозі треба вчити. Але завчені, як вірші, Правила не вбережуть дитину від біди. Тому поряд з вивченням Правил дорожнього руху треба діяти особистим прикладом.

Використовуйте будь-який відповідний момент для ознайомлення дітей з правилами вуличного руху.

Гуляючи з дитиною по місту, по дорозі до школи і додому зверніть його увагу на те, як багато машин, автобусів, трамваїв їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху.

Розкажіть про те, що машини йдуть по одній стороні бруківки, що люди ходять по тротуару.

Переходячи з дитиною вулицю, покажіть йому, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс.

Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показувати їй, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами.

                                                            18.11.2022

Єдиний національний урок "Безпечна дорога додому". 

Матеріали до уроку. Перейти>>

Зиг Зиглар

Воспитание позитивных детей в негативном мире

         Родители, которые  учат детей быть честными, но не практикуют этого сами, создают проблемы.

         Не выискивайте промахи, оплошности и недостатки: ищите золото. Не ищите плохое, ищите хорошее. Хвалите ребёнка часто.  Аплодисменты – это лучшее средство, помогающее детям позитивно относиться к своему выступлению и самим себе.

         Дети, которые воспитаны в духе похвалы и одобрения, вырастут счастливее, производительнее и послушнее, чем те, которых постоянно укоряют.

         Наиболее удачное время для позитивного отношения – рано утром и поздно вечером. Имейте в виду, что очень важно начать день с позитивной ноты. Читайте что-то приятное и на ночь.

         Позитивный образ мыслей поможет вам делать все, за что бы вы не взялись.

         Универсальный закон – когда мы делаем больше, чем нам за это платят, то вскоре нам будут платить больше за то, что мы делаем. Когда мы берем на себя больше ответственности, мы становимся своего рода парусными судами. На паруснике, чем больше поднято парусов, тем быстрее и дальше он движется. Если мы хотим быстрее и дальше плыть по жизни, мы должны поднять больше парусов и относиться к делу со всей душой.

         Для воспитания позитивного ребенка вам нужен гений Эйнштейна, проницательность психолога, выносливость спортсмена юмор Боба Хоупа, вера Даниила, когда его бросили в ров со львами, и смелость Давида перед Голиафом.

         Джозеф Суседик, который верит в необходимость разговаривать с ребенком до его рождения, подчеркивает важность  спокойной безмятежной атмосферы для будущей  матери, чтобы ребенок родился  с отношением веры и доверия в родителей.

         Только тогда, когда ребенок полностью доверяет родителям, возможен процесс обучения. Детей нужно учить с любовью, нежностью и только тогда,  когда они проявляют интерес.

         «Первые пять-шесть лет жизни ребенка – это «обучение без усилия», - считает Суседик. Он подчеркивает необходимость родителям проводить как можно больше времени с детьми: «КОГДА У НИХ ВОЗНИКАЕТ ВОПРОС, НЕ ОСТАВЛЯЙТЕ ЭТО БЕЗ ВНИМАНИЯ».

         Родители и учителя должны общаться с детьми, а не просто говорить с ними. Даже если вы заняты, нельзя отправлять ребенка со словами: «Расскажешь мне позже».  

ВОЗРАСТ ПРАВИЛ

         В «Знамениях времени» (выпуск за апрель 1984 год) автор Джон Дрешер указывает, что дети проходят через три возрастные ступени.

         ПЕРВАЯ СТУПЕНЬ – это возраст правил (от года до 7 лет). В течение этого времени ребенок должен знать, ЧТО ОТ НЕГО ОЖИДАЮТ. Если оставить ребенка без определенных, четких правил, он становится неуправляемым. Он несчастлив, неуверен в себе, у него развивается чувство, что его не любят. Позднее он начинает брыкаться – порой, в самой раздражительной форме – чтобы узнать, где пролегают границы и рамки поведения.

         Если родители будут контролировать поступки ребенка с ранних лет, то со временем они могут ослабить контроль, так как у ребенка выработается СИСТЕМА САМОКОНТРОЛЯ. Если ребенку не ставить никакие ограничения в детстве, он не только будет неуправляемым, но и станет сопротивляться любым попыткам контролирования.  Прямые приказы хороши на первых порах развития. Пусть вам придется говорить ребенку «нет» несколько раз, но применяйте дисциплину последовательно и с любовью.

         ВТОРАЯ СТУПЕНЬ – возраст ограничений (от 8 до 12 лет). Это ограничительный период, когда по словам Джона Балгай «все, что родители преподносят детям в виде хороших наставлений, будучи одновременно плохим примером для них, подобно попыткам одной рукой строить, а другой ломать. В эти годы ПРИМЕР играет сильную мотивирующую роль. Это период, который можно назвать «СМОТРИ И ДЕЛАЙ», или как говорится «Дети будут делать выводы, исходя из поступков родителей, а не из их слов». Поэтому важно, чтобы человек, занимающийся воспитанием детей, был ХОРОШИМ ОБРАЗЦОМ ДЛЯ ПОДРАЖАНИЯ.

         ТРЕТЬЯ СТУПЕНЬ – возраст вдохновения (от 13 лет и старше). Это возраст ПОДРАЖАНИЯ. В подростковом возрасте ребенка привлекают великие  ИДЕИ. У него должны быть ГЕРОИ. Если ему не показать героев, он найдет их сам. Если не помочь ему проникнуться уважением и желанием походить на положительных героев, он будет подражать плохим. В это время в личности ребенка закладывается ОСНОВА УВЕРЕННОСТИ В СЕБЕ И ЕГО ХАРАКТЕР, ЕСЛИ У ПОДРОСТКА ЕСТЬ КАКАЯ-ТО ЦЕЛЬ. Ему нужны программа-минимум и программа-максимум. Правила и ограничения по-прежнему важны. К этому времени у подростка должны выработаться принципы самоконтроля, потому что родители не могут все время находиться с ним.

         Воображение детей необходимо развивать  в раннем возрасте. Чтобы быть оптимистичным и воспитать позитивных детей, нам необходимо чувство юмора, которое поможет преодолеть проблемы, препятствия и разочарования, с которыми нам часто приходится сталкиваться в жизни.

         Юмор может отлично поднимать дух. Юмор даже помогает студентам успешнее сдать экзамен.

         Ребенок должен знать, что он особенный.

ОТДАЧА РЕБЕНКА ЗАВИСИТ ОТ ВКЛАДА РОДИТЕЛЕЙ.

         Физически развитые люди более интеллектуальны, эмоционально уравновешены, расслаблены и уверенны.

         Время еды должно быть одним из самых обычных расслабляющих занятий дня. Семейные вопросы должны обсуждаться когда-нибудь, в другое время. Полный запрет лежит на просмотре ревущего телевизора, чтении газет и журналов. Все внимание должно уделяться еде и семье. Дети, которые едят перед школой – лучше занимаются. К тому же, дети, которые пропускают завтрак, обычно компенсируют его позднее в течение дня солеными закусками, которые ведут к излишку  веса и повышенной напряженности.

         Также время за завтраком – это время РЕБЕНКА С МАМОЙ И ПАПОЙ перед школой, что очень важно. Родители могут положить правильное начало дню и задать тон и самочувствие ребенка.

ЛЮБОВЬ К РЕБЕНКУ СТОИТ ВРЕМЕНИ

         Старики обычно жалеют, что не проводили больше времени со своими детьми. То, что потрачено на детей, сейчас возвращается сторицей, проявляясь в любви и радости. В семьях, где матери позволялось проводить больше времени с новорожденным, было меньше случаев болезненных конфликтов между родителями и детьми. Это также выражалось в менее капризных детях, ускорения роста малыша, проявлении более теплых чувств и уверенности в себе со стороны матери.

         Детей больше всего раздражал факт недостаточного времени, проведенного с родителями.

         Доктор Арманд Николи говорит, что загруженная жизнь, которая почти не оставляет детям возможности проводить достаточное время со своими родителями равномерна эффекту разводов. В этом заключается самое большое упущение родителей.

         Один преуспевающий адвокат сказал: «самый лучший подарок в моей жизни я получил на один из Рождественских праздников от моего папы. Он подарил мне коробочку, в которой лежала записка: «Сынок, в этом году я подарю тебе 365 часов, по часу в день после обеда. Это - твое время. Мы будем говорить, о чем ты захочешь, пойдем, куда хочешь, будем играть, во что хочешь. Это будет твой час!»

         «Мой отец не только сдержал свое обещание, но каждый год он обновлял его, и это самый большой подарок в моей жизни. Я – ПРЯМОЙ РЕЗУЛЬТАТ ЕГО ВРЕМЕНИ, ПРОВЕДЕННОГО СО МНОЙ».

        

         Приоритеты очень важны. Родитель, который часами просиживает у телевизора, смотря футбол, и в то же время говорящий, что у него нет времени сводить ребенка на стадион, ясно давая понять своему отпрыску, что время у телевизора для него важнее, чем время, проведенное с ребенком, глядя как он растет и развивается.

         Родительский авторитет. Большая часть музыки, которую слушают наши дети, относится к их «праву быть свободными», и «делать то, что им хочется». Однако, как показывают факты, РЕБЕНКУ ХОЧЕТСЯ УВЕРЕННОСТИ. Психолог доктор Мартин Коган говорит, что это чувство обеспечивает авторитет родителей, и когда таковой отсутствует, ребенку становится страшно. Такой ребенок будет давить родителей до тех пор, пока они будут вынуждены проявить свой авторитет. То есть он фактически просит, чтобы его родители веля себя как родители. Ребенок проверяет, там ли все еще та сила, от которой он всегда зависел. Он просто хочет убедиться, что его родители по-прежнему показывают ему должный стандарт.

         Мамы и папы – люди особенные. Каждый может быть отцом, но нужен кто-то особенный, чтобы БЫТЬ ПАПОЙ! Каждая женщина может иметь ребенка, но она должна быть особенной, чтобы БЫТЬ МАМОЙ.

         Становление личностей наших детей, их представление о завтрашнем дне во многом зависит от того, каких родителей они видят в нас и как мы воспитываем их сегодня. КАКАЯ БОЛЬШАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ.

         Воспитывать позитивных детей лучше вместе, и поскольку семья – это настоящая команда, она будет и лучше работать, как команда. Семьи, работающие сообща, достигают большего.

         Ваши дети ОТВЕЧАЮТ вам тем, что они чувствуют по отношению к вам. Без уважения нет единства.

         Если жизнью в семье нельзя наслаждаться, ее нужно терпеть. Такой ребенок постарается как можно быстрее сбежать.

         Чтобы воспитать позитивных детей, РОДИТЕЛИ ДОЛЖНЫ ГОВОРИТЬ С НИМИ И ДРУГ С ДРУГОМ. С момента рождения ребенка с ним нужно разговаривать. Установлено, ЧТО ЧЕМ ЧАЩЕ ДЕРЖАТЬ НОВОРОЖДЕННОГО НА РУКАХ, НАПЕВАТЬ ЕМУ, РАЗГОВАРИВАТЬ С НИМ, ТЕМ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЕЕ И УРАВНОВЕШЕННЕЕ ОН БУДЕТ В ЭМОЦИОНАЛЬНОМ ПЛАНЕ.

ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З КОНФЛІКТНОЮ ОСОБИСТІСТЮ

Не прагніть домінувати що б там не було.

Будьте принциповим, однак не боріться заради принципу.

Пам'ятайте, прямолінійність - це не завжди добре і корисно для вас.

Критикуйте, але не займайтеся критиканством. Такий метод близький до ненависті.

Частіще усміхайтеся! Усмішка дешево коштує, проте дорого цінується.

Сказати правду - теж мистецтво, зважаючи на те, що правда є істиною для всіх.

Будьте незалежні, але не самовпевнені.

Не перетворюйте настирливість на докучливість.

Не чекайте справедливості у ставленні до себе, якщо ви несправедливі до інших. Це - закон життєвих стосунків.

Не переоцінюйте свої здібності і  можливості - є люди, сильніші за вас.

Не виявляйте ініціативу там, де її не потребують.

Проявляйте доброзичливість і коректність.

Проявляйте витримку в будь-якій ситуації.

Реалізуйте себе у творчості, а не у сварках.

Дехто вважає, що настирливість - велике благо. Це так, але потрібно з'ясувати, в якій справі й коли. Якщо конфліктна ситуація розгорнулася, то настирливість має бути непомітною, без силового тиску.

ПОРАДИ КЕРІВНИКОВІ ПРОТИ СИЛОВОГО ТИСКУ, ШАНТАЖУ

Бажано щоразу шукати причину, головний мотив, з'ясувати, чого домагається співбесідник.

Не давати втягнути себе в малий конфлікт, який може перерости у великий.

Усі елементи шантажу, силового тиску слід викривати у колективі та негайно викорінювати.

Позбутися співробітника, який «каламутить воду», щоб формувати навколо себе опозицію.

Критика, різні зауваження мають бути використані з психолого-педагогічним тактом, бо безмірна критика - зло.

Пропонуємо для керівників перелік зразків критичних зауважень, які можна використати.

- підбадьорююча критика («цього разу вийшло так, потім має бути краще...»);

- критика-докір («ну що ви, ми на вас розраховували...»);

- критика-надія («сподіваюсь, що іншим разом ви зробите цю справу краще...»);

- критика-похвала («роботу зроблено добре, але тільки не для цього випадку...»);

- критика-аналогія («раніше у Миколи, як і в мене, не все йшло добре...»);

- безособистісна критика («у нашому колективі ще є співробітники, які...»);

- критика-стурбованість («я дуже схвильований, що...»);

- критика-співпереживання («я дуже вам співчуваю, але...»);

- критика-здивування («як, невже у вас...»);

- критика-натяк («я знав людину, яка зробила так, як ви, а потім довелося...»);

- критика-пом'якшення («напевне, у тому, що сталося, винні ще іі...» );

- критика-попередження («якщо ще раз...»);

- критика-виклик («якщо ви допустите таке, самі виходьте із ситуації...»);

- конструктивна критика («роботу виконано неправильно, що ви думаєте зробити для виправлення помилок?»);

- критика-пересторога («я дуже хвилююся, що буде...»).

Талановитий адміністратор, керівник колективу завжди продумує претензії, які висуватиме до когось, робить аналітичну оцінку власних дій. Переконавшись у тому, що він має рацію, продовжує справу.

Щоб запобігти конфліктній ситуації, пропонуємо для роздумів кілька положень.

АНАЛІТИЧНО-ОЦІНОЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ «КРИТИКА ПРО СЕБЕ»

(мета - запобігання конфліктам)

Я уникаю демонструвати свою реакцію на те, що відбувається.

Я заохочую співробітників до хороших результатів праці, однак уникаю негативних оцінок.

Розглядаючи пропозиції щодо вдосконалення роботи або організаційних справ, я обережно висловлюю свої сумніви.

Я інколи вказую на слабкі місця та невдачі для того, щоб заохотити підлеглих до їх подолання.

Я відкрито висловлюю свої думки і прагну, щоб вони були сприйняті підлеглими, оскільки це робиться для їхньої користі.

В оцінках чогось я уникаю категоричності й цим даю можливість опоненту замислитися над своїми діями та висловленими оцінками.

Досвідчений керівник не приймає остаточних рішень, якщо не переконаний у позитивних наслідках. Сумніви у своїх діях мають бути завжди, але до певної міри. В народі кажуть: «сім разів відміряй, а один раз відріж».        

Адміністратор (керівник відділу) має розмірковувати, але «в міру», бо коли сумніви переважатимуть над здоровим глуздом, то завжди будуть розчарування, керівникові адресуватимуть компліменти типу: «Він усе схвалює, залишає для розгляду, але нічого не вирішує». Та й справді, коли життя ставить нові проблеми, попередні втрачають актуальність.

Пропонуємо аналітично-оціночні поради для вчасних та правильних рішень.

АНАЛІТИЧНО-ОЦІНОЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ «ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ»

(для керівника колективу)

Що б не сталося, я надаю іншим можливість приймати рішення, аби досягти злагоди.

Я відшукаю такі рішення, які дають змогу зберегти хороші стосунки і, наскільки це можливо, стимулюю інших до прийняття самостійних рішень.

Я прагну віднайти реальні рішення, які добре сприймуть колеги в колективі чи робочій групі.

Я високо ціную можливість приймати рішення й рідко потрапляю під чужий вплив щодо їх оцінок.

Останнє слово залишається за мною, і я щиро прагну переконати інших у правильності моїх рішень.

Я високо ціную можливість приймати розумні рішення. Цим я прагну до взаєморозуміння і злагоди.

АНАЛІТИЧНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОЦІНКИ СТАНУ ЕТАПІВ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

(для керівника колективу)

Я зберігаю нейтралітет або намагаюся залишитись осторонь від конфлікту.

Я намагаюсь не виступати ініціатором конфлікту, проте, якщо він усе-таки виникає, прагну згладити емоції, щоб не викликати  роз'єднаність людей.

У разі виникнення конфлікту прагну зайняти розумну позицію, яка б задовольнила інших і мене.

У разі виникнення конфліктів, сутичок я припиняю їх і дякую людям за висловлені думки, що дало можливість оцінити становище і не допустити поглиблення конфлікту.

У разі виникнення конфлікту прагну припинити його або наполягаю на своєму.

Підчас виникнення конфлікту прагну виявити його глибинні причини, аби віднайти шляхи та форми вирішення.

МЕТОДИ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ ТА ПСИХОКОРЕКЦІЇ КОНФЛІКТІВ

Питання психопрофілактики та психокорекції конфліктів має особливу актуальність. Внаслідок кризового стану суспільства в цілому, а також через вічно проблемні стосунки між людьми.

Первинна профілактика конфліктів переплітається з психологічною просвітою. Починається психологічна просвіта з популяризації  психологічних знань з теорії конфлікту. Конфлікт - це складні протиріччя, пов'язані з гострими емоційними переживаннями, протиставлянням інтересів, потреб, суперечливих мотивів тощо.

Важливо, щоб у період підготовки до психопрофілактики конфліктів ми змогли переконати людей, що конфлікт - феномен суспільного буття, що вирішення конфліктів може привести до конструктивних змін суспільного розвитку, а невирішення - до деструктивних, руйнівних наслідків. Тому доцільною є профілактика конфліктів.

У системі профілактики цінним є вміння обрати правильну поведінку в спірних, передконфліктних та конфліктних ситуаціях.

РЕКОМЕНДАЦІІ З ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ КОНФЛІКТІВ

Вирішувати спірні питання, проблеми, не згадуючи  минулі проблемні зіткнення.

Адекватно сприймати, усвідомлювати та відображати суть конфлікту з погляду психологічних механізмів: інтересів, мети, потреб, завдань протилежних сторін. У процесі роздумів ставити собі запитання про правильність розуміння суперника.

Формувати діалог у спілкуванні. Діалог має бути доброзичливим, відкритим, створювати мікроклімат взаємної довіри.

Зробити спробу зрозуміти позицію іншого, поставивши себе на місце суперника.

Не бажано говорити суперникові те, що може принизити його гідність.

Уміти аргументовано висловити свої наміри в разі незадоволення і власних вимог.

Бути готовим подолати власну самовпевненість, амбіції, визнати свою неправоту, бо в конфлікті завжди є провина обох сторін, а на примирення йде людина, сильніша духом, мораллю, розумом.

Дослідження конфліктів у малих групах, міжособистісні зіткнення, осмислення себе особистістю у процесі внутрішньоособистісного конфлікту наштовхують на  висновок, що одне тільки засвоєння певних норм та принципів не завжди дає позитивні наслідки у проблемній ситуації чи конфлікті. Тому бажано використовувати різні форми,

методи та шляхи впливу, а саме: психологічні вправи, рольові ігри, і групові тренінги, спілкування, а головне - застосовувати психологічні знання, які дають основу для виявлення позитивного і негативного в конфлікті.

В усіх країнах широко застосовують соціально-психологічне навчання з метою допомогти як здоровим людям (тренінг),так і хворим (психотерапія).

Велике значення в процесі запобігання конфліктам має рівень культури спілкування людей. «Для того щоб спілкування було успішним, - пише Т. К. Чмут, - треба мати необхідні вміння. Вони здобуваються завдяки досвіду, за допомогою психологічних засобів, певних вправ».

Культура спілкування пов'язана з інтелектом. Мисляча людина повинна постійно поглиблювати свій інтелект. Тому не доцільно робити категоричні висновки. В народі кажуть: «Короля робить оточення». Проте і власний досвід слід багато і творчо опрацьовувати.

Мистецтво лідера полягає в тому, щоб дати можливість розкрити кожному членові колективу свої потенційні можливості, самоутвердитися в тій ролі, на яку він претендує.

ЕТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ КЕРІВНИКА КОЛЕКТИВУ

Етичні поради, рекомендації відіграють важливу роль у системі безконфліктної життєдіяльності колективу. Рекомендуємо час від часу переглядати їх та зважати на них.

Порада першого етапу

Шановний адміністраторе!

Ваше призначення на посаду доцільно розглядати не як визнання ваших заслуг, а як аванс, який ще потрібно відпрацювати. Кожне призначення проходить кілька стадій. Для критично мислячої людини, творчої особистості ця порада має сенс, для некритичної - ні, бо вона вважає себе наймудрішою. Проте подумайте над цими порадами.

Вибір. На вас звернули увагу. Ви вбачаєтеся найприйнятнішою  кандидатурою, проте вибір буває і невдалим, тому не слід поспішати вважати себе начальником.

Вивчення. За вами спостерігають, фіксують усе (манеру ходити, вітатися, вміння висловлювати думки, говорити, ваше ставлення до інших, поведінку в побуті, сім'ї). Вивчаючи вас як керівника, складають загальну консультаційну думку.

Консультаційна думка - це узгодження на різних рівнях вашої кандидатури. Після отримання позитивних результатів з приводу кандидатури йде процес призначення на посаду.

Призначення на посаду - наказ, дозвіл, постанова адміністративних органів тощо.

Спостереження-консультація. Враховуючи перші дії, характер вчинків, стосунків із підлеглими, робиться попередній прогноз поведінки.

Корекція - виправляють дії, які не запрограмовані в рамках посади, знижують самовпевненість.

Самоствердження-визнання. Колектив або визнає керівника, або його ігнорує. Щоб визнали в колективі, потрібно вміти працювати з людьми, на професійному рівні знати справу.

Порада другого етапу.

Не надавайте особливого значення першим успіхам, не розчаровуйтеся  через перші невдачі, бажано утверджувати себе працею, вчинками, стосунками, пропозиціями, поступово, без галасу та самореклами.

Порада третього етапу.

Складіть перелік вимог до себе і таких, які ставите до інших. Якщо перша колонка більша за другу, ви дуже відповідальні. Якщо перша і друга колонки однакові, - ви талановитий, у вас все розумно, в рамках допустимого. Якщо перша колонка менша за другу – це норма.

Конфлікти бувають різні за формою, змістом і наслідками. Велику роль щодо їх запобігання, подолання відіграє поведінка учасників.

Від уміння людей поводитися в проблемних ситуаціях залежить не тільки успіх справи, а й доля, життя, здоров'я людей та розвиток суспільних відносин.

Конфліктологія навчає такої лінії поведінки, яка дає можливість учасникам конфліктної проблеми не переходити межу допустимого, не втрачати людської й громадянської гідності, щоб не розвалити те, що створювалося впродовж життя особи чи суспільства.